Мов медовим цвітом вже п'янить нас літо, Щебетом пташиним повниться земля, Це моя кохана, дівчина жадана, | Моя покуттянка, ніжна й чарівна! | (2) Тут покутські зорі, мов чарівні долі, Радісно злилися, наче два крила, Кличе їх кохання, спогад і признання, | На рушник весільний доля привела!.. | (2) Як цимбали й скрипки весело заграють, Чути, що весілля лине з віддаля, А на серці радість грає, мов на струнах, | Ти зі мною поруч, доленька моя! | (2) Йдуть благословляти рідні батько й мати, За столом весільним - друзі і рідня, Будьте ж ви щасливі, в радості і мирі! | Нехай Матір Божа вас оберіга! | (2) Щоб не забувати батьківської хати, Лебедину вірність завжди берегти, Щоб дітей вінчати, правнуків діждати - | Спогад і кохання в серці пронести! | (2)