Змалечку матуся навчила мене: Наступає свято — сорочку вдягне. Я щасливий ходжу посеред рідні, Моє щастя світить на тім полотні. Приспів: Вишита сорочка, як душа моя, Веселково сяє, радістю буя. Хрестиком — узори, гладдю — кольори, Бо найкраща в світі, що не говори! Промайнули роки, наче ластівки, Та тепло лишилось рідної руки. Зігріває долю світле вишиття, Будить найсвятіші в серці почуття! Приспів. Тулиться до серця легка синява, Золотиста нива грає, мов жива. Барвами веселки світиться вона — Моя вишиванка гарна, як весна! Приспів.