Мов чайка розкинула крила над морем, На двох берегах незрівнянна земля: Річки повноводі, ліси неозорі, У злоті колосся безкраї поля. Колиску держави Руси-України На схилах Дніпра вільний вітер гойдав, У Вищому граді Святої княгині Нам правду віків заповів Ярослав. У пам'яті серця навічно із нами Бориса і Гліба живі імена, Малинові дзвони лунають у храмі - І музика в душах звучить осяйна. Не раз насувалась ворожа навала І вишгородчани у смертнім бою За Київ великий стіною ставали, За неньку Вітчизну, за долю свою. Світанки над Київським морем зоріють, Наснагу дарують на дні трудові. За покликом серця працюють і мріють, І творять майбутнє краяни мої. Моя Вишгородщино, рідний мій краю, У праці окриленій - доля твоя, Минулого слава тебе осяває, Зорею ясною горить майбуття.