Моя українська мово – Ти широка і вільна, мов степ. Моє українське слово – Маєш гідність, красу і дотеп! Ти – в посланні турецькому хану, Ти – яскравий вінок Кобзаря, Ніжна пісня весняного лану І віршів Українки зоря! Ти – і заклик до всього народу Розірвати кайдани катів, Ти – історія нашого роду, Наша велич і гідність, і гнів! Ти звучиш, мов струмочок весною, Коли треба – звучиш, як набат. Ти позвала Вітчизну до бою, І з тобою на смерть йшов солдат! Чому ж зараз звучиш якось мляво, Зневажають тебе повселюдно, Забувають козацьку славу, А подекуди, навіть, клянуть? Хай минає мана лихих років! Я давно уже бачу ту мить: Серед вільних і гідних народів Моя мова, як рівна звучить!