Віками так склалося, Що любимо інших, І служимо часто В чужині комусь, Воюємо з братом, В союзі з чужинцем, І свідком того була Древняя Київська Русь. Все робим, що скажуть, Сміємось крізь сльози, Щоб там на чужині Панам догодить, А вдома матуся оплакує долю, Їй так вже старенькій На світі не хочеться жить... Приспів: Моя Україно, За рідних дітей ти, За доньок своїх, За синів заступись! Поклич їх до себе, До рідного дому, Як матінка рідна з любов'ю До них пригорнись! Повернувся діти, Повернуться рідні, Птахами прилинуть У рідний свій край, Степи де безмежні, Де гори Карпати, Гірські де струмочки Й чарівний співа водограй! Приспів. (3)