Прийшла смерть моя, Легке точиться... Ти мори, маро, Коли хочеться. Я віддам землі Всі кісткі мої, А на світ пушу Лиш щілки мої! Не умруть вони: Кожна щілочка Полетить жива, Як та пчілочка; Полетить жива І покотиться, В сотні, тисячі Переплодиться. І я знов живий Світ оглядую, Смерті першої Не пригадую. Прийде друга смерть — Світ зчорніється, Земля вся в снігу Забіліється. І весь світ мара Зморить голодом І щілки мої Зціпить холодом. Але холод той Не уб'є життя. Перейдуть віки, Ожиє дитя. Перейдуть віки, Світ завалиться, Вогнем-стовогнем Весь розпалиться. І сніги тоді Паром кинуться, І щілки мої Знов прокинуться. І щілки мої Знов прокинуться, Найдуть землю знов, Знову кинуться. Найдуть землю знов, Знову кинуться, В сотні душ живих Перекинуться. І піде життя Знов драбиною, І я вигляну Знов дитиною. А ти ждеш, маро! Легке точиться, Ти не жди — мори, Коли хочеться. Місяць, рік піждеш — Що уводити? Трудно думи всі Разом сплодити. Трудно думи всі Разом сплодити; Чого ж ждеш, маро? Що уводити?