Як піду я, та як вийду, Ген на тую полонину, То побачу рідні села, Мою милу Верховину! Можу я підняти гори, Щоб вони були ще вищі, Можу літо повернути, Бойківчанка аби вийшла! Приспів: І чи то я так радію, А чи молодію, Що трембіта на всі гори Сама грає, Грає, грає - не вгаває, Не вгаває - грає, Може й бойківчанка Десь мене чекає?! Куди гляну - все смереки Та все зелен-зеленіші, Всі Карпати мені рідні, Верховина найрідніша! Я віддам за неї душу, Рук не пошкодую, Аби квітла Верховина - Нею я не погордую! Приспів.