Ти від мене пішла, Ти у вечір пішла, моя мила... Спогад ніжно-п'янкий, Тереново-терпкий залишила... Я не слухав твоїх Телефонних дзвінків до світання. Не повернеться вже, Не повернеться знов це кохання... Ти від мене не йди, Ти кудись не тікай серед ночі! Я б іще цілував, І дивився б тобі в карі очі. А усмішку твою - Загадкову тебе, галичанку, В сні згадаю щораз І не спатиму знов аж до ранку! Я прошу, озовись, Я прошу, відгукнись, моя мила! Бо тривога в душі І на серці журба залишилась, Та мовчить телефон, Серед ночі мені ти наснилась... І сльоза по щоці, Мов роса по траві, покотилась... Ти від мене пішла, Ти у вечір пішла, моя мила... Спогад ніжно-п'янкий, Тереново-терпкий залишила... І мовчить телефон, Серед ночі у сні тебе бачу... Сльози впали в траву, Ти, кохана, не знай, що я плачу...