І знову ця знайома стежка в полі - Петля в'юнить до рідного села, Що маячать ген-ген на видноколі, Тут народивсь, тут молодість пройшла!.. І серце в грудях трепетно заб'ється, І сум, і радість болем забринить. Душа моя немов з-за ґраток рветься І пташкою в гніздо своє летить... Приспів: Моє село, для мене ти єдине, Як мати рідна, як саме життя, Як хліб землі, як пісня лебедина – Не стань тебе – впаду у небуття!.. І хочу я душею притулитись, І зором обійняти все довкіл, І серцем спраглим із тобою злитись, І буть корисним, доки стачить сил! І серце в грудях трепетно заб'ється, І сум, і радість болем забринить. Душа моя немов з-за ґраток рветься І пташкою в гніздо своє летить... Приспів.