Лунай понад лугами, пісне моя, Лети, мов білий пух, де ген тополя, Лети, коли на серці мені тужно, Коли вітри у груди б'ють потужно, Коли дощем у вікна з сумом ллє, Мов джерело, життя по волі б'є, Приспів: А я собі тихо заспіваю, Про тебе незрівнянний рідний краю, Про гори, про поля і бистрі ріки, Про рідну хату, де зростали дітьми, Про те подвір'я, де горіх гойдає, Де рідна мати все мене чекає! Понад дерева линь та й понад гілля, Лети, понад Збручем, на все Поділля, Де зріє у жнива рясне колосся, Де подолянка розплела волосся І хлібом-сіллю гостей зустрічають, Вино по вінця щиро наливають. Приспів.