Я вже вкотре живу тобою У глибокім мовчанні снів Від розлуки, сліз і болю До придуманих нами гріхів. Та я буду стіною німою, Щоб почути ти не смів... Ти ж загубишся між шляхами, Серед сотень чужих облич, Ти забудеш мене й між нами | Буде вічної осені ніч... | (2) Не стривожу тебе словами, Щоб навіки мій голос зник. Ти забудеш мене й між нами | Буде вічної тиші крик... | (2) Та я знову живу тобою У глибокім мовчанні снів Від розлуки, сліз і болю До придуманих нами гріхів. Та я буду стіною німою, Щоб почути ти не смів... Ти не смів!