Я розкопаю високу гору, Біля пшениці тебе посію, Неначе квітку блакитнозору, Моє кохання, мою надію. Я розхлюпочу в лугах озера, На сиву хвилю знайшовши зладу, Пущу, як рибку червоноперу, Моє кохання, мою відраду. Щоб зашуміло, як рунь, зелене, З Дніпром заграло весняно-мило, Щоб не зів'яло воно у мене, А хлопцям очі повеселило! Ударять бубни в вечірню просинь, Нові весілля згуляє осінь На український моїй долині, Де любі очі, де ночі сині.