Вже пшениця яра Колос вигина, Ходить понад яром Дівчина сумна, Дівчина, як рута – Тиха сон-трава... Горлице, кому ти Носиш ті слова? А густі діброви Листом шелестять, У пташиній мові Ті слова дзвенять. Туманець в долині Над струмком лежить... Ті слова єдині Ти мені скажи... Не зронила й слова – Подалась в поля... Не шумить діброва, Тільки іздаля, Наче перевесла, Коси в пшеницях, Місяць перекреслив Нам кохання шлях...