Ведуть в Тернопіль сонячні дороги. Над ним палають зорі осяйні. І місто наче у долонях Бога: Тут дивні ночі та казкові дні. У місті оселилося кохання. І юність в серці міста не згаса. Воно, як яблуневий цвіт світання, — Це місто, де народжена краса. Приспів: Тернопіль — місто весни. Тут світлі мрії і сни. Зливається з небом Тернопільський став... Тернопіль, ти красенем став! Вдивляється у хвилі ставу замок. Він боронив колись тутешній люд, А нині відчиняє міста браму Для друзів і гостей з усіх усюд. Приспів. Закличний усміх парків та бульварів — І від краси не відвести очей. І поцілунки, і щасливі пари У затишку каштанових алей... Приспів.