Місяцю князю! Нічкою темною Тихо пливеш ти Стежков таємною... Ніжно жлюпочеться Воздушне море, Так в нім і хочеться Змить з серця горе. Місяцю-крязю, Ти, чарівниченьку Смуток на твойому Ясному личеньку. Із небозвідної Стежки погідної Важко глядіть тобі В море бездонне, В людкості бідної Горе безсонне. Місяцю-князю! В пітьмі будущого, Знать,ти шукаєш Зілля цілющого, Зілля,що лиш цвіте З-за райських меж... Ох, і коли ж ти те Зілля найдеш?