Місяцю-князю! Нічкою темною Тихо пливеш ти Стежков тяємною... Ніжно хлюпочеться Воздушне море, Так в нім і хочеться Змить з серця горе. Місяцю-князю, Ти, чарівниченьку! Смуток на твойому Ясному личеньку. Із небозвідної Стежки погідної Важко глядіть тобі В море бездонне, В людськості бідної Горе безсонне. Місяцю-князю! В пітьмі будущого, Знать, ти шукаєш Зілля цілющого, Зілля, що лиш цвіте З-за райських меж... Ох, і коли ж ти те Зілля найдеш?..