Місяць стежку стелить По лугах весняних, Сяють сріблом зорі У височині... Знов тебе чекаю, | Друже мій коханий, | Та не знаю знову — | Вийдеш ти чи ні? | (2) Тихо шепчуть лози І гаї, й діброви. Мерехтить вогнями Зоряна блакить... Чом ти забарився, | Милий, чорнобривий? | Я ж тебе чекаю, | Вийди хоч на мить. | (2) У поля пахучі, Де жита високі, Ми з тобою підем Стежкою весни... Нам її простелить | Місяць ясноокий, | Нам її освітять | Зіроньки ясні. | (2)