Потемніє в очах, Як на стежці осіннього саду, Сколихнеться перон, Як у повінь бурхлива ріка. Бо прощання гірке | І сльозу мовчазну безпорадну | Не зігріє уже твоя | Тепла і рідна рука. | (2) Ми тепер не чужі, А рідніших уже не буває, Я не вірю в казки І такий несподіваний сон. У печальнім "Прощай" Уже зустріч наступна світає, | І летить, і горить, мов комета, | Пустинний перон. | (2) Ніхто не виплаче цей час І наші сльози опівнічні, І не розкажуть нам про нас Дощі у серпні, сніг у січні. Ніхто не виспіває час, Коли чекатиму на тебе, І не розкажуть нам про нас Ні сонце а ні місяць в небі. Ти мені не сказав, не сказав, Ані чорне, не біле Ти мене залишив , Як тонку виноградну лозу. Дасть притулок мені теплий вечір | І вітер пригорне, | І попросить, як брат, | Не змивати сльозою сльозу. | (2) Ніхто не виплаче цей час І наші сльози опівнічні, І не розкажуть нам про нас Дощі у серпні, сніг у січні. Ніхто не виспіває час, Коли чекатиму на тебе, І не розкажуть нам про нас | Ні сонце ані місяць в небі. | (2) Ані місяць в небі...