Там було колись море, Тепер це пустеля, Там було ще життя, А тепер лише смерть. Корабель лиш стоїть Одиноко, як скеля, І для нього спинилась Часу круговерть. Приспів: Проходять роки і зникають у безвість, Беруть із собою прадавні гріхи. Безмежність душі, безмежність у серці, Безмежність природи, природи душі. Ми бачили цей час, ми рахуєм століття, Ми бачили розпач, думки, каяття. І як, не цінуючи, топчем, як сміття, Єдині щасливі хвилини життя. Вже ніхто на ті щогли Не почепить вітрила, Не здійметься над хвилями Корпус міцний. І у мареві світла Остання надія, Повна без жалю втіхи, Не сповнена дій. Приспів.