Межи двома гороньками Зайшов місяць з зіроньками, Ой, там дівчина з чорними очима Яру пшениченьку поле. Ой, поле ж вона поле, Всьо ся в гору поглядає, Ой, чи високо сивий соколонько З орлоньками пролітає. Ой, літає він, літає, До віконця припадає: Вийди, дівчино, вийди, рибчино, Поговоримо з тобою. Ой, рада б я виходити Та незнаю, що робити, Ой, лежить нелюб на правій рученьці Та й боюся розбудити. Ой, дівчино моя люба, Одвернися від нелюба, Бо, як засяду з високого дуба Вб'ю нелюба, як голуба. Ой, чи ти вб'єш, чи ти не вб'єш, Ти нас з пари не розлучиш, Ой, сідлай коня та від'їжджай з двору, Бо ти не мій, і я не твоя. Козак коника сідлає Та й з двору виїжджає: Рися мій коню, рися мій вороний, Аж до тихого Дунаю. Біля тихого Дунаю, Стану собі, подумаю: Чи з коня вбиться, Чи в Дунай втопиться, А чи назад воротиться? З коня впаду - і не вб'юся, В Дунай скочу - не втоплюся, Візьму дівчину за праву ручину Та й по садочку пройдуся.