Іноді здається, що межа І ти вже за, не перед нею, І смикаєш систему кореневу, Наляканий замежжям не на жарт... Досить міцно вже тримає ґрунт, Але ж земля не все зайняла З твого тіла... В гнізді у кроні, Склавши міцно крила, Птахи твої не знають інших рук!.. Приспів: Лети, Навіть якщо униз!.. Лети, Не смій ховати погляд!.. Лети, І до останнього дивись Не бійсь це ж ти!.. Це твій останній спогад!.. Клятий горизонт відпустить вверх І знову наче лиш тобі одне світило, Нутро, завмерше, тихе й обгоріле, Знов відкладе межу не на тепер... І досить міцно вже тримає ґрунт, Але ж земля не все зайняла З твого тіла... В гнізді у кроні, Склавши міцно крила, Птахи твої не знають інших рук!.. Приспів.