Ще п'ять хвилин, і поїзд відійде, І знову понесе мене в Москву. А дощ, хоч і помалу, а іде... Як цю розлуку я переживу?!. Не стримати ні поїзд, ні дощу. І твої очі світяться слізьми. А я прошу. я подумки прошу, Щоб поїзд ще затримався на мить. Приспів: Мені так співчувають Чернівці, У міста також сльози на лиці. Та краще б машиніст поспівчував, Щоб ти мене ще раз поцілував. І розриває серце сум і жаль, Бо забирає вже мене вагон. Я з поспіхом складаю парасоль Останній поцілунок - як вогонь. Приспів.