Мені не спиться мінімум пів-ночі, В моїй душі виспівує весна, Як дві зорі, іскряться твої очі, | І променіє посміх на устах... | (2) Як жив без тебе, я не уявляю, І кожен день томився в самоті... Хоч багатьох жінок я зустрічаю, | Та все не ті, не ті, не ті... | (2) Але, нарешті, доля посміхнулась, Зібрала двоє люблячих сердець, І ти до мене так ніжно пригорнулась, | Самотнім дням прийшов таки кінець! | (2)