Скрипить серед ночі колиска, Мов човник, гойдається в тиші. Зірок розв'язалася низка — Й розсипалась ген на узвишші. І де та згубилася нитка, Що нижуть на неї перлини? А може, хмаринка-лебідка Змотала в клубок лебединий? І котиться він понад гаєм, Сідає на плечі берізкам І слуха, як мати співає І тишу колише колиска. Засни, моя радість і муко, Засни, моя доле і втіхо... А дятел в годиннику стука: І стало на світі, так тихо. ...Світанок вже скоро, вже близько, Тумани розмотують сіті. Заснула і мати, й колиска... Й здається, що тихо, так тихо на світі. Немає святішої хвилі, Ніж та недоторкана тиша, Як падають зорі доспілі Й дитя біля матері дише.