Мені вистачало тебе просто знати, Рідко бачити, ще менше питати: Як твої справи, місто, робота, Плани на життя, щоденні турботи? Кожен мій день не такий, як наступний, Сотні облич відверто доступних, Багато музики і самовдосконалення Та мало розуміння і щирого схвалення. А ти, доторкнувшись раз, зупинила Мій світ шалений, о, моя мила! І я відчайдушно хапався за тебе Думками своїми під небом липневим. Під небом липневим... | (3) Приспів: Лий, лий, лий на мене | Любов свою! | Я живий за спиною стою. | Обіймай і так тримай, | Поки тобою я дихаю! | (2) Тепер мої дні - це відлік часу, Від зустрічі до зустрічі з тобою, Щоразу, коли я боязко до тебе торкаюсь, Я тебе бережу і від світу ховаю. Один на один із твоїм містом, Я ревную тебе до нього. - Навіщо? Його вітрин, тротуарів, людей, Мені так мало вечорів і ночей, А ти надихаєш мене на вірші, На нові пісні, які я для тебе пишу, На кожну проведену разом хвилину... Я себе віддаю тобі, Марина! Марина! Марина! Приспів. І, коли дві руки сплелися в одне ціле, | Коли два світи знайшли основу спільну, | Коли мрії стали нашим майбутнім, | Ти просто зі мною небо слухай... | (2) Приспів. (3) Поки тобою я, поки тобою я, | Поки тобою я дихаю!.. | (2)