В путь нічого збирати не буду: Є тютюн і книжки, сухарі. Десь піду я спокійно між люди, Поклонюся вечірній зорі. Так ходили, мабуть, святогори, Де земля, як волошковий клин. Так піду я в поля неозорі І з піснями один на один. Попрошу собі сил небагато Молодим і гарячим слівцем. Щоб на руки всю землю підняти, Повернути до сонця лицем.