Мала мати сина – Сина оженила; Молоду невістку Зразу незлюбила. Проводжала мати Сина у солдати, Молоду невістку – У поле льон брати. Брала льон невістка, Брала, вибирала Та й посеред поля Тополею стала. Ой, минає рочок, Другий наступає, А на третій рочок Син з війська вертає. "Мамо ж моя, мамо, Що то за причина, Що на нашім полі Росте тополина?" "Не питайся, сину, Що то за причина, Бери топір в руки, Зрубай деревину". Як ударив уперше – Вона ся схилила. Вдарив вдруге, втретє – Та заговорила: "Не рубай мя, милий, - Я твоя миленька; Подивись: листочки – Дитина маленька". "Мамо ж моя, мамо, Що ви наробили? Ми так ся любили, Ви нас розлучили".