Люди, Львів - це будинки, І люди, люди, яких не забути, Світять, як зорі, крізь ніч і день, Місто, треба лиш серцем збагнути, В туман віків огорнуте, Жий, надихай до добра і пісень! Вітер гриви розчеше левам, Тихо шепне деревам: "Лихо мине, як і дощ мина..." Сонце вийде і зігріє з неба, Я люблю тебе! А я тебе!.. А очі, як небо, він і вона... Люди, правнуки білого лева, Низький уклін королеві, Славний Данило благословив, І перло, як в суховій, до броду Сила різного народу, А залишалась - хто б тебе любив... Угри, шляхта і австріяки, Потім знов поляки, німці, Та двічі москалі. Мій Львове, дяка тобі, що нині Ти з нами в Україні, І в обороні землі! Люди Львова по всьому світу Мріють хоч в дощ і вітер, В тишу чи дзвони Твої ввійти, І обійняти дерева, стіни, Вознестись чи на колінах Впасти і в серці зберегти, Як вітер гриви розчеше левам, І тихо шепне деревам: "Лихо мине, як і дощ мина..." І сонце вийде і зігріє з неба, Я люблю тебе! А я тебе!.. А очі, як небо, він і вона... Люди, Львів - це будинки, І люди... Люди, Львів - це будинки, І люди... Світять, як зорі, Крізь день і ніч...