Край вікна любисток пророста весною, Тягнеться до сонця молоде стебло, Зароста стежина рутою-травою, Де моє кохання вперше розцвіло. Приспів: І чого журитись, і чого зітхати, Молодість не верне чорнобриву знов. Ожива любисток в зорях коло хати, Та не оживає втрачена любов... Край вікна любисток проростає в росах, Світиться кришталем, як мої літа. Все, про що гадалось, так і не забулось, Дорога стежина в серці зароста... Приспів.