Дощ осінній падає краплинами Сліз небесних із хмарин журби, Червоніє гроно ніжної калини, Притулившись до верби. Мабуть згадує веселе літо, Безтурботність, сонячне тепло, Та, нажаль, минає радісне і світле, І сумний до нас прийшов Листопад, виткав жовтий килим, І наш сад від вбрання оголив, Хоч би ще зачекав, Бо вирує любов-ріка. Листопад, спить зім'ята трава, Ще звучать про кохання слова, Тож не все забирай, Мого щастя тепло віддай! Загорнула сивими туманами, Засмутила осінь золота, Солов'їні ночі, чари до світання, І палкі твої вуста. Не сумуй красунечко-дівчино, Не повернеш літа вже назад, Час нудьги і туги пролетить невпинно, І розквітне знов наш сад! Листопад, хай скоріш проліта Царина снів – пора золота, І за нею зима На ранковий зійде туман. Листопад, оживуть навесні І сади, солов'їні пісні, (2) Забринить почуття, Моє щастя, моє життя. Листопад...