Ти, друже далекий, не знаєш Про тугу безмежну мою, Не відаєш, і не гадаєш, Як жити в чужому краю. Як плакати вслід за літами, Прожитими на чужині, І мовою рідної мами Співати печальні пісні. Як знов я побачу калину, Що квітне в канадськім саду – Згадаю мою Україну, До неї крильми припаду. У нас не літають лелеки, В садах не дзвенять солов'ї... Сюди не долине здалеку Трембіта в ранковій імлі... Так хочеться слово почути, Народжене в ріднім краю, І тугу навіки забути, І душу зігріти свою! Приспів: Шануймо ж свою Батьківщину, Вона ж бо на світі одна! Сувора вона, чи гостинна, Багата, чи бідна вона. Бо тяжко в чужині вмирати, Де навіть землиця тяжка... Вкраїно, ріднесенька мати, Чому ти далека така? Приспів.