На одному з малих полустанків Я чекаю поїзда зранку, Влаштувалась в кутку на лаві, Щоб мене не знайшли цікаві. Протяг має в'їдливий присмак Паровозного сизого диму, І стоїть неумитий присмерк За розхитаними дверима! | (3) Десь там брязкіт і скреготіння, Залізничний постійний шум... Я поклала папір на коліно, Я стривожені вірші пишу. Наче прозу пишу, без розбивки На рядків розмаїті пласти, Щоб здавалось на перший погляд, Що пишу я звичайні листи! | (3) Власне, це недалеко від правди. Інша форма — той самий зміст. Адресовані людям вірші — Найщиріший у світі лист! Найщиріший лист! Найщиріший лист! | (3)