Лети моя думо у тую хвилину, Лети же скоріш, не барись, Лети моя думо у тую хатину, | Де я слухав я пісню колись. | (2) У тій хатині жила там дівчина, А може живе, то вклонись, Скажи її слово болюче як рана, | Що я вже не той, що колись. | (2) Сумніє мій погляд, і голос мій тихне, Морщини покрили чоло, Поволі в неволі сивіє мій волос, А серце мов терен вросло. Лети моя думо, скажи хай не тужить, Щоб гіркії сльози не лились, Скажи хай не тужить і іншого любить, | Бо я вже не той, що колись. | (2)