У долині село лежить, Понад селом туман дрижить, А на горбі край села Стоїть кузня немала. А в тій кузні коваль клепле, А в коваля серце тепле, А він клепле та й співа, Всіх до кузні іззива. "Ходіть, люди, з хат і з поля! Тут кується краща доля. Ходіть, люди, порану, Вибивайтесь з туману!" Та тумани хитаються, Понад селом згущаються, Розляглися по полях, Щоб затьмити людям шлях. Щоб закрити їм стежини Ті, що вгору йдуть з долини, В тую кузню, де кують Ясну зброю замість пут.