Криниця мого дитинства, ти дзвониш відерцем рано, Кринице моїх світанків і перших дівочих мрій. Ти кличеш мене додому, ти пахнеш мені катраном,| Моя дзвонкова кринице, дивися ж - не обмілій. | (2) Нехай напувають коней у водах твоїх блакитних, І дівчина личко біле обмиє в воді твоїй. Кринице мого дитинства, веселко моя стоцвітна, | Моя дзвонкова кринице, дивися ж - не обмілій. | (2) Вертайте до неї знову крізь роки і сиві далі, Несіть їй свою тривогу і сонце своїх надій. Несіть їй синівну радість і вічні свої печалі, | Моя дзвонкова кринице, дивися ж - не обмілій. | (2)