Набігла вечірня втома і холод жене додому, Та ноги не хочуть долати знайому путь. І хата моя убога, і в хаті нема нікого, Лиш випити чаю, і впасти, і не заснуть. Приспів: Крик душі... В байдужім просторі мандрує, Він тут ночує. Крик душі... Мене в природі не існує, але я чую: Душа моя кричить... В яскравих вогнях реклами покинуті дітьми мами, Простягнені руки, але я не маю, що дать. Блукають немиті діти і просять, щось закурити, Їх очі голодні, неначе у злих вовченят. Приспів. Якщо ти не вмієш красти - недовго тобі пропасти, І, навіть, без сліду на грішній оцій землі. Чи можеш ти вибирати від чого тобі вмирати - Од відчаю, чи без скоринки на голім столі. Крик душі... В байдужім просторі мандрує, Він тут ночує. Крик душі... Мене в природі не існує, чому ж я чую, Чую, чую, чую... Крик душі... В байдужім просторі мандрує, Він тут ночує. Крик душі... Мене в природі не існує, але я чую: Душа моя кричить... Душа моя кричить... Душа моя кричить... Кричить...