Вона прокинеться до ранку, Чи може зовсім не засне. Привітне сонце крізь фіранку В її обличчя зазирне Нехитрі вранішні турботи, І кава чорна та гірка. І мов на крилах на роботу Летить стурбована така. Красива жінка незаміжня Стоїть, задумавшись в метро. В її очах печаль торішня, А на вустах журби добро. Красива жінка незаміжня Очей до Вас не підійма. Вона ще може бути ніжна, Але в душі її зима. Чи доля так пожартувала? Чи щось не склалось у житті? До неї сватались чимало Та все не ті, та все не ті. І вже шепочуться сусіди З недобрим виразом обличь, Що в інших вже дорослі діти, А ця гуляє день та ніч. Красива жінка незаміжня Стоїть, задумавшись в метро. В її очах печаль торішня, А на вустах журби добро. Красива жінка незаміжня Очей до Вас не підійма. Вона ще може бути ніжна, Але в душі її зима. А й би просто посміхнутись, Журбою кинувши до ніг, І несподівано проснутись В обіймах ніжних і міцних. І на роботу не летіти, А вийти з ним, коханим, удвох. І хай собі плетуть сусіди - Суддя їм Бог, суддя їм Бог. Красива жінка незаміжня Стоїть, задумавшись в метро. В її очах печаль торішня, А на вустах журби добро. Красива жінка незаміжня Очей до Вас не підійма. Вона ще може бути ніжна, Але в душі її зима. Красива жінка незаміжня...