"Козаченьку, куди йдеш? Невже жалю не маєш?" - "Ой не плач же, дівчино, не журись Та до мого серденька пригорнись". - "Я без тебе загину, Як ти підеш в чужину..." - "Ой не плач же, дівчино, не журись Та до мого серденька пригорнись". - "Чи тебе лихо жене? Бачу - зрадиш ти мене". - "Я вернуся, серденько, восени, Як упаде листячко з калини". Ждала дівка навісна, - Мила осінь і весна: Нема, нема козаченька та й не чуть, Злії люди вороженьки вже кують. А як жито зацвіло, Прийшла вістка у село: "Не вертатись вже до тебе козаку, - Заснув в степу він, сердега, довіку..."