Котилися вози з гори, Пламали спиці, Да вже ж мине не ходити, На тє вечерниці. Да вже ж мине не ходити, Куди я ходила, Да вже ж мине не любити, Кого я любила. Да й через дорозинька Ходим по теляти, Як у тебе, так у мене Чорні бривеняти. Да й шол козак через бойрак, Бойрак похилився, На козака пригодинка — Козак зачирився. Дєвчиноньку викликає Не голосно, свисно: Ходи сюди, серце моє, На єдну годинку. Чи ти моя, чи не моя, Да сердинку будиш, Коли моя, серце, будеш, Хвалити ми Бога!