Білі кошенятка Грались дружно в ладки, Бігали, стрибали, Маму виглядали. Аж раптом дощ закрапав І вітерець заплакав. Злякались кошенятка, Бо вимокли в них лапки. Одне втекло у лопухи, А друге вдерлось до вільхи, Лиш третє не злякалось, Весело сміялось: Приспів: Ха-ха-ха, хи-хи, хи-хи, Що нам вільхи й лопухи?! Ха-ха-ха, хи-хи, хи-хи, Що нам вільхи й лопухи! Стрибнув у калюжу Той сміливець дужий, Забруднився трішки - Де ж це мама-кішка? - А це чиє страшнятко? Це не моє малятко! А де ж мої дитятка, Маленькі кошенятка? Одне втекло у лопухи, А друге вдерлось до вільхи, Лиш третє не злякалось, Весело сміялось: Приспів. Де ви, кошенята? Повертайтесь в хату, Дощик вже скінчився, Ним весь світ умився. Один лиш ти, пустунчик, Залишився грязнунчик, Іди собі, вмивайся І більш не зазнавайся! Ти не тікав у лопухи, І не вдирався до вільхи - В калюжі покупався, Весело сміявся: Приспів.