Коло млина ясинина, коло вітрового, Досталась ми, дівчиноньку, до серденька мого. Далась мені, дівчиноньку, далась ми принаду, Далась мені як водоньку з вишневого саду. Попід сад, попід сад та попід садочки, Пішла би я на музики, боюся зрадочки. Співаночки-уляночки, де я вас подію? В полонині на царині там я вас посію. Будь хорами вівчарики білі вівці пасти, Будуть мої співаночки за крисані класти. – Ой де ти сі, дівчинонько, співанок навчила? – Як я вранці з Черемошу срібну воду пила. В полонині веселенько, в полонині файно. В полонині пасе вівці той леґінь Михайло. Ти гадаєш леґінику, що як я кохаю, Я такими леґінями плоти підпираю. Ти до мене не ходи, не збавляй си ночі. Я за тебе не піду, бо ми ся не хоче. Ой на горі, на тамборі сивий бичок кричить. Вийди, вийди, дівчинонько, бо тя леґінь кличе. Ой не вийшла дівчинонька, вийшла стара мати. – А хто хоче дівча взяти най іде до хати. Ой прийшов я до хатини, казали ми сісти. Дали мені мати бульбу нелуплену їсти. Ой дай-дуна, ой дай-дуна, ой дай-дуна-дана, Я дівчина молоденька, а ще не віддана. Прийди, прийди, мій миленький, з вечора до мене Зготовила моя мати пирогів для тебе. Ой чому ти не прийшов як я говорила? А у мене цілу нічку свічечка горіла. | (2) Коломия не помия, Коломия – місто. В Коломиї дівчаточка як пшеничне тісто. Впаде дощ, впаде дощ на білу березу, А я свому Іванкові сорочку мережу. На полиці варениці, а на печі монька. Я дівчина молоденька, я багацька донька. | (2)