Колись, дівчино мила, то був чудовий час. Як ще любов носила ген по-під хмари нас. Ми вірили, зітхали, кохання присягали. А соловейко тьохкав все "Тьох-тьох-тьох". І був би я дівчину довіку так кохав. І був би я єдину до серця пригортав. Та десь війна взялася, дівчина віддалася А соловейко тьохкав все "Тьох-тьох-тьох". І зорі мерехтіли, соловейко щебетав. В очах сльози тремтіли, як я її прощав. Давно те все минулось, кохання позабулось, А в серденьку зосталось все "Ох-ох-ох".