Коли возносився Христос, Апостоли враз оніміли – Так легко Ісусове тіло Над ними, як птах, піднялось. Коли віддалявся Ісус, Внизу його учні стояли, А сльози і щастя, й печалі Текли до розтулених вуст... Коли віддалявся Ісус... І сонце щасливим було, І небо було урочистим, Як серце Ісусове, чистим – Безмежно блакиттю цвіло. А він піднімався все вище, Здолавши тяжіння земне, І ясно було лиш одне – До Бога-отця він все ближче. Коли возносився Христос, Апостоли враз оніміли – Так легко Ісусове тіло Над ними, як птах, піднялось... І довго ще, довго по тім Дивились апостоли в небо І кожен молився про себе, Збагнувши все серцем своїм... Коли возносився Христос...