Коли одягнена у свіжу наготу, Ти підіймаєшся з росистої постелі, Я завжди впізнаю в тобі оту, Змальовану великим Ботіччелі. Ранкове освідчення серпанок огорта, Ромашки розстеляє небо чорне, Летить її величність нагота, Як полум'я, що вирвалось ізгорду. Твоє тіло кажуть довго сиротіло, Поступись своїм бажанням, моя мила. Я ні поглядом, ні докором, ні словом Не порушу цю гармонію любові. Твоє тіло кажуть довго сиротіло, Твоє тіло таки довго сиротіло. Іде у воду гартувати міць, Це божевілля викохане тіло Перед тобою припадаю ниць, А, може, просто падаю невміло. Погоничі кричали за рікою Словами посягали на цноту, А я її, побачивши такою, Обрамив у обіймах наготу. Твоє тіло кажуть довго сиротіло, Поступись своїм бажанням, моя мила. Я ні поглядом, ні думкою, ні словом Не порушу цю гармонію любові. Твоє тіло кажуть довго сиротіло, Твоє тіло таки довго сиротіло.