Були-були на сонце сподiвання, Та раптом темна хмара надійшла. І серце вкрило прохолод чекання, І на душі поменшало тепла. Де пахкотіли трави-медонoси Запахло гірко духом полину, Вже соловей не п'є досвітні роси, Не будить в серці ніжності струну. Приспів: (2) А що знайдеш, а щo загубиш, Ніколи не вгадаєш. Коли нема того, що любиш, То любиш те, що маєш. На самотi смиренні тим, що маєм, Ховаєм жаль за тим, чого нема. В тумані мрій надії переймаєм І спокушаєм віру крадькoма. Не кожне серце знається в коханні, Що нам дано - приймаємо як є, І тим себе втiшаємо в шуканні, Що десь комусь нас може не стає. Приспів. (2)