Тоді, коли ідуть дощі, Чомусь я згадую про тебе, Хоча й кажу собі: не треба Вже корчувать старі корчі. На фоні вогкого вікна Я знов твою сльозину бачу, І щулиться душа неначе, Бо десь є і моя вина. Приспів: Із далини, із висоти Усе здається нам видніше... Журливим нескінченним віршем Для мене залишилась ти. Із далини, із висоти Побачити зумієш далі, Наспівом радості й печалі Для мене залишилась ти. А я писав - не дописав Тебе - поезію незриму, Лише поклав чуттєву риму На звуки дощових октав. Весняні відцвіли кущі - Вже з літа треба йти у осінь... Чого ти згадуєшся й досі Тоді, коли ідуть дощі? Приспів. Тоді, коли ідуть дощі, Чомусь я згадую про тебе...