Коли достигнуть яблука в саду, А вийде так – мене не буде вдома - Піди в наш сад, в криївку молоду До яблуньки, що тільки нам відома, Нарви із неї яблук золотих, Найкраще з ранку, щоб були з росою І на мою дорогу поклади, Торкнувшись їх гарячою щокою. Долаючи той шлях, що я колись, Покотяться вони до мене - свіжі, А щоб дороги в нас не розійшлись, Я буду ждати їх на роздоріжжі. Коли достигнуть яблука в саду, А вийде так – мене не буде вдома - Піди в наш сад, в криївку молоду До яблуньки, що тільки нам відома.