Моя небесноока, золотоволоса красуне, Немов весняний подих квітучих садів, Немов роси сльозинка, чи пісні відлуння, Немов казкова дівчина з минулих часів. Ти, як соловейко з лісової галявини, Твій спів заворожує серце моє, Заповнює душу й життя моє чарами, Як квітка духмяна, що спать не дає. Я хочу безупинну пити добру воду Із джерела таланту, краси і чистоти. Я хочу завжди бачити твою дівочу вроду, Я хочу вічно чути, як співаєш ти. Ти - ніби у гаю тендінтная берізка, Ти - ніби в житнім полі колос стрункий, Ти - ніби рушника канва яскрава і барвиста, І маминою піснею летить голос твій. Для тебе в цьому світі усі скарби й красоти - Яскраве сонце й море, і сніг з гірських вершин. В цей день до ніг твоїх - землі найкращі квіти, А радість бути мамою тобі дарує наш син. Моя небесноока, золотоволоса красуне...