Приспів: Вечори, які ми тут стрічали, Часто будуть снитись нам обом: Міст Патона, київські причали, Гомінливі чайки над Дніпром... Кожне слово згадую твоє, Жду, тривожусь, а тебе немає. Може мій годинник відстає, А, можливо, серце поспішає... Хай розтануть смуток і сльота, Хай сія за даллю голубою Ліхтарів алея золота, - Міст, який з'єднав мене з тобою. Приспів. Ти не йдеш і ятриться душа, Ще такого зроду не бувало... Ні, це не годинник поспіша, - Серце в тебе відставти стало! У мовчанні свій бентежний зміст, Він мене доводить до нестями...