Хто ж ми, браття? Хто ж ми, браття? Хто ж ми є? Хто нам жити в цоьму світі не дає? Зірвем шаблю, вхопим списа, | Кониченьку гучно свиснем, | А Вкраїні хай зозуленька кує! | (2) Хто ж ми, браття? Хто ж ми, браття? Хто ж ми є? Чом меди в нас п'ються, ллються ручаєм? На краю хмільного поля | Тільки мріє наша доля, | А над краєм чорний ворон виграє. | (2) Хто ж ми, браття? Хто ж ми, браття? Хто ж ми є? Чом добро своє і силу роздаєм? Вороги нам тешуть гарно | Як би нам слухняним ярма, | Ну а ми полову радісно жуєм. | (2) Гей, піднімемось на поклик, На дзвінкий, Адже ми усі від роду козаки, Потанцюй же, пане враже, | Як тобі козак накаже, | А зозуля хай кує нам віки! | (2) Хто ж ми, браття? Хто ж ми, браття? Хто ж ми є? Хто нам жити в цоьму світі не дає? Зірвем шаблю, вхопим списа, | Кониченька гучно свиснем, | А Вкраїні хай зозуленька кує! | (2)